Збуджує мов…

Вона дозволила — я вислизнув тихо,

І зникла у мені вся жорстока втіха.

Вона збудила щось — не плоть, не страх —

А тінь, що тане у її руках.

Нічого не сталось. Лиш вийшов я.

Без крику і без слів,

без каяття.

Я просто вислизнув — мов дим, мов тінь,

Мов гомін віків в глибині.

Нічого не сталось. Вона мовчить.

А в мені лиш пульсує й тремтить:

Вона збуджує.

Вона — без вини.

Я вислизнув.

В мені вже не чути молитв.