Здаля і зблизька

Здаля і зблизька дивляться сини

І пильно стежать все таки за нами.

Не все на віру

в нас беруть вони,

Не завжди вдовольняються словами.

Красивих слів наслухались давно,

Що у житті були чомусь несправжні.

Зачахло, в землю кинуте, зерно,

І кривдою дитячі душі вражені.

Вони батьків осудять мовчкома,

І зненавидять їх за лицемірство.

Та жаль, що вкриє лживості пітьма

Те серце, що світилось променисто.

Що не змогли його ми вберегти,

Лише зневірою занапастили.

Не давши змалку й крихти доброти,

Мов сіромаху, в дикий світ пустили.

Здавалось, не з моєї це вини,

Та щось пече мене щодня, щоночі…

Не забуваймо, що ростуть сини,

І треба чесно їм дивитись в очі.