Здається, ніби вічність — це мить,

Здається, ніби вічність — це мить,

Коли тебе побачу на світанку.

Моє серце так від болю щемить,

Бо ти для мене — лише лишні манки.

Ти так далеко, хоч стоїш ось тут,

І сміх твій — мов холодний дощ для мене.

Моя душа зів'яла, як маґнут,

Що не знайшов мети, немов зотліле стерно.

Я дивлюся, як світло згасає,

Як темрява лягає на мою душу.

Це почуття мене повільно вбиває,

Бо ти ніколи не відчуєш те, що я.

Я не можу тобі сказати "люблю",

Бо знаю, що у відповідь — лише мовчання.

Я засинаю з думкою про тебе,

І прокидаюся з болем.