Здається, повернутись в часі

Здається, повернутись в часі,

змінити щось і кращим стало б все

але ж ці всі мої думки роками...

В кінці той я, хто саме буде це?

Вже інший хтось нестиме інше серце

Я не довірю іншому комусь!

Дитина з поглядом униз плекає всесвіт

Я підійшов, та перейти боюсь

Виймаю серце і на двох руках

Кладу його я на ваги-вівтар

Ти посміхнувся: -а воно таке ж

яким колись тобі його я дав

Воно ж висить у просторі і як малюк сміється

-Ну що ж, тобі лишаю його в дар.

То що, таки ловив і не впіймав?

-Лиш жінка.. -Знаю, карта ця не б'ється...

Коли у клітці ребра всі на місці

То чахне серце, виходу нема

Піднесла яблуко і у твої зіниці

я з раю випав, а кругом зима

На небі небінар

Я розправляю крила і ширяю

Я відчуваю кожненьке перо

Любові ріки лавою палають

і зверху це як вичурне тавро

-Мабуть готовий! Я іду вперед

Вогонь з кісток умить змиває м’ясо

Лиш чую свого птаха як свисток

Я залишаю простір з часом.


Мертвий Мисливець