здається сьогодні дуже багато дощів випало

здається сьогодні дуже багато дощів випало

здається цієї весни хтось серце до тла моє випалив

і кожна крапля намагається вдихнути життя в мої груди

а я вперто не можу жодного дня забути

хвилі товчуться об берег немов скажені

а я свій смуток ношу з собою завжди в кишені

щоб вітер не зміг його геть до тла обікрасти

він знає що наше життя то різкі контрасти

він знає що люди і хвилі далеко невічні

і вже не краде мої смутки коли лечу по зустрічній

а лечу бо згубилась й не можу знайти шлях

інколи тут зі всіма інколи у зірках

інколи як скажена кричу у слід тим вітрам

часто говорю з чортами часом молюся богам

знаходжу свій спокій у криках і в медитації

хочу стати то дубом сильним то акацією

і вітер і хвилі перестали на мене молитися

бо інколи я щаслива а інколи люблю битися

і часом рахую краплі що дощ їх пускає з неба

бо комусь може й справді байдуже а для мене це як потреба

бо ж кожна крапля має ціль вдихнути у мене щось

і я мушу знати скільки разів їм це не вдалось