Здається, вже немає сил

Здається, вже немає сил,

Й пора складати крила?

Що іспит долі підкосив,

І вже весна немила?

Що всі жахи́ і всі страхи́

Зібрались за спиною –

Й тебе женуть, як пастухи,

До програшного бою?

І грають стàвками, авжеж,

Ще й загинають пальці!

Чи вистоїш, чи знов впадеш

У цім смертельнім вальсі?

Їм перемогу святкувать

Давати шанс не треба!

Вставать з колін, чи не вставать –

Залежить лиш від тебе!

А десь є той, хто все б віддав,

Щоб мати твої крила,

Бо він ніколи їх не мав –

Лише молитву й силу.

Згадай про це, й не забувай,

Коли печаль нахлине!

Й нікому, чуєш, не давай

Безжально бити в спину!