Здрастє, мама родная!

Син поїхав з дому та й прожив у місті

Більше як півроку, днів, напевне, з двісті,

Він в село вертається, з матір’ю вітається:

— Здрастє, мама родная! Как здєсь поживається? —

Мати гладить сина по рудому чубчику.

— Як це ти балакаєш, любий мій голубчику?

Наче й не по-нашому, наче й не по-руському, —

Більш на те скидається, що по-малоруському. —

А синок відказує: — Ти, маманя, тьомная.

В нашом положеніє разниця огромная.

Я живу у городє, ти всьо времня в полі.

Как тут-здєсь розтумкаєш, что-чево і што лі?