“Зелений луг, веселий пух”

Зелений луг, веселий пух

і біла конюшина.

І котиться луна за пруг —

вишнева намистина.

Не наступай на трійчаки,

на ці рослини щирі —

з-під ніг сполохані квітки

летять в осінній вирій.

Збезважся, виструнчись і ти,

візьми трой-зілля в пучки,

услідно і собі лети

над лугом однозвучним.

Над шляхом, що глухим піском

прикинувся з учора,

де спокій виріс шулячком

на стебельці прозорім.

Лети, не згадуй про слова

та імені не згадуй…

І відведи на день, на два

початок листопаду.

***