Землі незорені, втомлені

Землі незорені, втомлені

Маками вкрила війна.

Воїни зболені, зморені

Зостались на вічні літа.

Небо пронизане кулями,

Дерева повалені вніц.

А люде, втомлені думами,

Стоять, показують міць.

Легіт пронизаний вірою,

Розносить любов у серця.

То що є для цього мірою?

Втрати, сльози, життя?

Стоїть Україна! І вистоїть!

Гіркою ціною життів.

Кацапську мрозоту винищить.

Та і лунатиме спів.

Вкриється поле пшеницею,

Дерева пустять бруньки.

І поміж лісом і копицею

Душею замрієшся ти.