Земні дороги

By Микола Руденко

Чумацький віз чи парокінні дроги,

Комфорт сучасних автоколісниць…

Як розверстать мої земні дороги —

Вони досягнуть астроодиниць.

Дорога — це осмута і розрада,

Колиска мрій, що з ранніх літ беріг.

І серце, ніби кокон шовкопряда.

Вгортається у павутинь доріг.

Вшановую тебе, земна дорого,

Поміж людей, поміж дерев і трав…

Але ж нехай мене не судять строго

За ті шляхи, що я собі обрав.

Голодні пересилки та етапи —

Це теж дорога. І надія теж.

Без сліз в очах біля шкільної мали

Мій шлях терновий, правнуче, простеж.

Зумій побачить коло зловороже,

Що кидало мене у ніч лиху…

Якби ж ти дав хоч перед смертю, Боже,

Десь років кілька вільного шляху.

Щоб я завершив розпочате діло —

Те, за яке караюся тепер.

А потім хай моє астральне тіло

Летить до інших — невідомих сфер.

27.02.1980