Zero

Мій дім – це **Молдова**, а не далі,

Не та **Україна**, не та **Європа** зла.

Тут, у **Хинчештах**, кінець моїй печалі,

Тут душі щирі, що не чинять зла.

Мене зовіть **Рапунцель**, хоч я – **Аманда**,

Нехай у хаті й спалахують дурниці.

Втеча в **Польщу** чи до **Росії** – не жадана,

Де мова інша, де немає зір світлиці.

Я прагну простирадлом укритись, спати тихо,

Як немовля, з хустинкою в руці.

Забути все, не згадувать ті лиха,

Що роз’їдали душу, мов хробаки.

Кидай, **Циганко**, карти, не шкодуй.

На серці вже давно – холодний, чистий **Нуль (Zero)**.

Минуле й те кохання – я не пам’ятаю,

Болісні знущання – хай усе забуду.

Моє теперішнє – **Молдова**, **Хинчешти**, спокій.

Тут буду жити, тут буду я цвісти.

Хай згине біль, що був такий жорстокий,

Мені тут краще – тут мої мости.

***