“Згадаєш їжака, що я приніс”

Згадаєш їжака, що я приніс,

І як вночі він бігав по кімнаті.

А вже роки убогі і багаті,

Як сніг січневий, промайнуть навкіс.

Забудь ім’я, і голос, і слова,

Лише згадай, що серпень був, як вершник.

Заносилось на дощ. Дивак і віршник

Прийшов вночі і руки цілував…

А інший хтось цей аркуш відшука,

І в нім, далекім, блисне, наче спалах,

Моя любов до жінки, що не спала

І хлібом годувала їжака.

1968