Згадка про минуле

Переклад віршів Томаса Венцлова.

Відтворює всесвіт потоку русло,

коротшає днина число за числом,

в зіницях зіткнулись колони.

Гальмує свідомість нав'язливий сон --

зійшлись в суперечці Вага й Скорпіон

за честь світової корони.

Цей місяць вологих дахів і дзеркал,

тремтить, лихоманкю скутий вокзал,

смітник, парнота на деревцях.

Хто міг відлетіти -- уже відлетів,

шкребеться бур'ян у пустому бутті...

Було це колись вже, здається!

Буфет, матюки, чути пива сморід,

на рейками міниться відблиск зорі,

імперське повітря зліває...

Таку вже вітчизну нам Бог дарував,

за блоками стін не почуєш слова,

i castrum doloris над краєм!

В конверті з десяток незначущих слів,

пробігли у пам'яті наче у сні,

в тумані життя засинає.

Поки не відчуєш у грудях костер,

мовчання ось-ось переможе себе

і тьму божество осіяє.

Чи те, що вважаємо ми божеством?

Воно, як причастя за довгим столом,

оживить і очі відкриє.

Народиться сенс у ділах і словах,

людина відчує -- вона ще жива

і вільна для слова і дії!