Згасаю повільно

Згасаю повільно, як сонце в морі,

Залишаючи по собі лише холодний слід.

Загубилась в тумані свого горя,

І не бачу більше радощів, не бачу бід.

Я так ненавиджу себе, бо не можу забути тебе,

І твоє ім'я, як вічний, пекучий біль.

Задихаюсь від відчаю і самотності,

А ти навіть не знаєш про мій відчай.

Хочу зникнути, розчинитися в повітрі,

Щоб тебе більше не любити, щоб не відчувати.

Щоб не пам'ятати, як ти сміявся у моїх віршах,

Як погляд твій розривав мою душу.

Я благаю тебе, лише одне:

Будь щасливий, і нехай тобі ніколи не буде так, як мені.

Бо моя любов — це лише сльози, гіркота,

І невзаємний біль, що мене вбиває.