Згорає сонце у долонях неба

Згорає сонце у долонях неба,

Вже ніч сплітає зоряні вінки.

Ти знаєш,він у мене – те, що треба,

І все б – нічого, але він – не ти…

Чия вина у тім, що так буває?

Будуй мости хоч до самих зірок,

Кохання або є, або немає,

Це те, що не поділиться на трьох.

Здається, я не вмію вже кохати,

Бо після тебе – все іде не так.

В моїй колоді погубились карти

І всі тузи – тепер в твоїх руках.

Він – те, що треба, та цього замало,

Бо все – від серця, як ти не крути.

Я так і не змогла, не покохала.

Бо все б – нічого… Але він – не ти…