Згорівша

Вона лежала в холодній кімнаті,

На холодній підлозі зимою.

В тому рожевому платті,

Що купила тією весною.

Через світлу шкіру свою,

Розглядала з судин павутини.

Їй здавалось, вона на краю,

Як дівчина з отієї картини.

В очах не було тепла.

Як й від сонця, що пасмами гралось.

В ній все згоріло до тла,

Й попелом геть розліталось.