Згортання

У царстві спокою вивершувався світ

і птичі голоси виблискують черлено.

Лелеки молоді, почавши свій політ,

спалахують крильми і схлипують блаженно.

У промені життя струмує голос твій:

— Вертайтеся назад, минулі дні і птахи! —

Загострюється клин, зника у висоті

і зваблює тебе пірнути в небо з даху.

Не важиться нога цю землю відштовхнуть,

не важиться рука і крокви відпустити.

Хоч з обрію зліта стрілою гостра путь,

і перед злетом кінь підняв важкі копита.

Сьогодні стиснувсь час пружиною в зерні,

земля на корінцях міцніше запеклася,

і квасолини струк так посміхнувсь мені,

немовби розгадав всі таємниці часу.

І погляд повернувсь, загострений назад, —

у глибині очей опуклились мачини…

І хочеш ти сказать: — Вже скоро листопад…—

Та в горлі всі слова, мов стиснуті пружини.

***