Жалібний зять

Ой умерла теща. Прибіг її зять

Та й сів недалечко, та й давай ридать:

— Ой ти ж моя тещо, сонечко ясне!

На кого ж ти, серденько, кинула мене?

Та ти ж було й смажиш, та ти ж було й париш.

Ти ж було вареничків з сиром як навариш,

Та до столу сядеш, та їси ж, їси,

А мені сироватки кислої даси…

А я ж ту сироватку тьопаю, тьопаю,

А твоїх вареничків пальцем не чипаю,

Щоб ти макогоном лоба не розбила,

Нещасним калікою мене не зробила…

Люди слів не чують, бачать, що голосить, —

Кожне нахиляється і ласкаво просить:

— Перестаньте мучитись. Що ви з себе робите?

Мертву не піднімете, а себе угробите…