Жалібну сукню

У тінях смерку полохливих,

Збираючись на концерт,

В кімнатці синій мрій бурхливих

У дзеркалі зобачив смерть.

Злетів із серця посміх білий.

Зайшов я необачно й рано.

І голос твій — такий несмілий:

Ах, я не вбрана.

Коли прийду колись я вдруге

І сміливо у двері стукну,—

Ти зодягни, на фоні туги,

Жалібну сукню.

***