Жанна

В моїх очах колишуться дерева

І очерет у плавнях не зачах,

І білокрила чайка, горда мева,

На води падає в моїх очах;

І жовтоносих мавок володіння

Колоссям шарудить у борозні;

І постає на обрії видіння —

У срібних латах лицар на коні.

Одвіку тут цього не знали дива —

Отож чудуються старі й малі:

Той кінний лицар —

синьоока діва,

Що рушила по небу й по землі.

Ти хто — Іванна, чи, можливо, Жанна?

Хто батько? Хто єдинокровний брат?

Прийшла сюди з чужого Орлеана

Чи народилася біля Карпат?..

Нависла райдуга, мов перевесло,

Ознакою вселюдського добра —

То Орлеанська месниця воскресла

І рушила на береги Дніпра.

І ясно Жанні, зрозуміло Жанні,

Що запалає навіть в ріках дно;

Що там, у небі — на ментальнім плані —

Блавати з житом схрещені давно.

07.02.1979