Жінка печальна ходить за мною часто

Жінка печальна ходить за мною часто.

Коли я оплачую світло чи воду в крані,

Вона наближається майже впритул до каси,

Каже приречено черзі: «Чи є тут крайній?»

Жінки цієї чорні вологі очі,

Русе волосся, витончені зап’ястя.

Зайде в «Ашан» сьогодні і скаже: «Хочу

Жити без знижок…» І додає: «…на щастя».

Завтра на пошті стане за крок, як завше, –

Рве у кишені нитку чи губить гроші.

Не озирнеться. Слова мені не скаже.

Тільки очима: «Займіть моє місце, прошу…»