Жити зараз

Знову відкладаєте життя на "завтра",

А ви впевнені, що "завтра" є?

Чекаєте моменту, погоди, масштабу,

Та життя — не спектакль і не есе.

Мовчите, коли хочеться кричати,

Тиснеш "зберегти", коли варто палити.

А роки — мов пісок, що не спинити,

Йде із рук, навіть не попрощавшись відкрито.

Не вийшли на зустріч, коли все горіло,

Не обійняли, коли серце благало.

Все чекали "колись", коли стане стабільно…

А любов — не живе, коли її відклали.

І що тепер? Стабільність замість злету?

Тиша, де мали звучати зізнання?

Справжнє життя не чекає на дозвіл.

Справжнє життя — це завжди жити зараз.