Життя мого нетоптана стежина

Життя мого нетоптана стежина,

Куди ведеш, де обірвешся ти.

Чому в душі пітьма і порожнина,

Чому на серці шрами гіркоти.

Чому чим далі йду тим важче йдеться,

Лише нагору й тільки догори.

Стражденне серце ледь не розірветься,

Душа заклякла від обійм мари.

Чому про мене зорі вже не дбають,

Прихильну долю вже давно не шлють,

Чом по живому залюбки рубають,

А ранам рубцюватись не дають.

Моєю кров'ю кроплена стежина

Лише камінням гострим пролягла.

Скажи мені у чім моя провина,

Чому від втрат мене не вберегла.

Чом біль рве серце і шматує душу,

Все крає, крає, крає і кровить.

А я з ним жити і померти мушу,

А стежка довше витись норовить.

Навіщо і за що карає небо,

Чом не знайде хоч краплю доброти.

Мій біль зі мною розділіть хто-небудь,

Мені самому з болем не дійти ...

25.05.2021