Мами...

Життя розділилось на «до» і на «після»,

В квартирі гармидер, розкидані речі.

На стінах — відбитки: долоні та їжа,

Фломастер на стелі — автограф малечі.

Крізь втомлені очі ти дивишся п’яно,

Шукаючи в хаосі світлу причину.

І раптом згадаєш: це все — не погано.

Ти просто у світ привела... людину.