Життя свіча

Я в музиці, в поезії, в любові,

Я на короткому із ними повідкові.

У мене змішані тепер всі відчуття,

Та саме каша ця мені допомагає відчувати смак життя.

Відкрились ширше очі і на кольори,

Я полюбила світлі дні і темні вечори.

Я стала бачити вогні, що навкруги горять,

Це Бог наставив нам ліхтариків-людей, щоб шлях нам осявать.

Ми в цьому світі не буваємо одні,

І навіть і тоді, коли ми лежимо на дні.

Нас піднімає Бог і до вершин веде,

Якщо ти стежку загубив, то Він покаже і знайде.

Я повернулася із подорожі повністю нова,

Моя душа тепер живіша, чим жива.

Я з-під каміння вирвалась цілющим джерелом,

В мені відбувся злет й великий перелом.

Бо щоб відчути біль, то треба пережити,

А щоб відчути смак, то більше їсти й пити.

І лиш наївшись болю й радості ще досхочу,

Ви запалити зможете нову життя свічу.

Я зрозуміла, щоб буяв життя наш сад,

Потрібно йти вперед й ні кроку лиш назад.

Не брати — віддавати, а як любити то сповна,

Бо цей прекрасний світ рятує лиш вона.

***