Життя своє, мов книжку я гортаю

Життя своє,мов книжку я гортаю,

Вже всього,що в ній,мабуть,і не згадаю,

Полишу той день,в якім тепер живу

І минулим сторінками попливу…

І мені тепер це сном здається,

Що вже було,не повернеться,

Й немов з прочитаних книжок

Я позбуваюсь непотрібних сторінок.

Так писалася історія моя

І тоді,тим цікавіш не знала я

Як тверділа думка довго в голові

І з’являлися шляхи нові й нові…

І не знала я чого й чекати далі

Вже,здавалось і пройшла ті дні чималі,

І від долі повороту я чекала,

Та,бувало,сама в руки долю брала.

Бо що хтозна мене тоді просило

Й було могутньої такої сили,

Здоровий глузд там участі не брав,

Тоді він непробудно в мені спав.

Час зводив мене з різними людьми

І такі,чомусь,були несхожі ми

Та якось все ж заводили розмову,

І знаходили ми,ніби,спільну мову.

Та час мене жаліти не хотів

Там спільний міст він знов розвів,

Ті,що хотіли,так і не зостались

І між уривками історії втрачались…

Та все,мабуть,було це недарма,

Такого в світі,думаю,й нема,

Бо що було,те в пам’яті лишилось

І як рука писати б не втомилась.

Всі ми пишемо свої книжки,

Хоч і,здавалось дні ідуть поволі

Кожен з нас творець своєї долі

Може,і на це підуть роки.

(с) Мілена

31.01.2013