Життя вилазить боком

Вельоном білим пропливає повз очі простирадло днів,

На підвіконні кіт сидить і дивиться примружено-глузливим оком,

Щоб описати мізків пустоту, я думаю, забракне слів,

Але мене попереджали, що життя, без винятку, усім - вилазить боком.

Зелену молодості ковдру вчасно випрати не встиг,

Вона пожовкла, припала листям з часом, і добряче посіріла,

Я чув про те, що все мине, зійде немов торішній сніг,

Це жарт такий? Чи може збіг? Коли ця дівчинка так сильно посивіла?

Зелений плід, немов прокльони дружини, матері, дитини, терпкий,

Стікає кислотою, доки висить на дереві пізнань добра і зла,

Любов гірчить, і сльози солоніють, і кожен досвід - наче перший,

І кожна смерть, по суті, це світанок новий і нова весна.