Життя зупинилось вночі, о пів на осінь

Життя зупинилось вночі, о пів на осінь.

Моторошно, сиро і зовсім не хочеться пити.

Ти протермінований. Чуєш? В сенсі буття та відносин.

Тобою не гояться рани, і втратився потяг любити.

Зайнятись би вишивкою. Стібками стягати нерви.

Завернувшись у плед, пити холодне латте.

А якщо, я не призначена аби йти на жертви?

Або забагато вкладала сили в не те…

Може, знімеш з мене уявні кайдани?

Можливо піднімешся й сам, нарешті, з колін?

Життя, як банальна, бразильська драма

Тільки тоді, коли сам не вилазиш з руїн.