Життя

Крокує по́хапцем земне життя

Від вже минулого до майбуття

Ляга верлібром й п'єсою рядками

Про сльози, й щастя, що не за горами

З троянд й шипів, із меду і багви

Крізь терни до зірок – два полюси

В нім усміх долі, успіх і поразки

Печаль і радість, миті, наче з казки

Несеться спо́хвату земне життя..

Де є лиш мить, й немає вороття