Життєва осінь

Колись вгору піднімались,

Тепер котяться згори,

Наче тії гарбузи.

Роки...Роки...Вас немало

Нам зозуля накувала.

І зогледітись не встигли -

Як промчали, десь поділись.

І серпанком легким срібним

Русу косу ви покрили,

На чолі лишили зморшку,

Молодо лиш сяють очі.

Їх ви не змогли змінити,
А ще серденько.Любити

Не втомились вони й досі,

Хоч прийшла життєва осінь.

2020 р.