Марення

Згвалтована маренням жорстких ідей

співаю пісні плаксивих дітей.

Ковтаючи сльози в куток забиваючись

бачиш тіні довкола кружляються

наче в примарах шалених ідей.

Мислення стало більш ненормальним,

таким шибутним та не ідеальним,

блукаєш в фантазіях кожен свій день.

Галюцинації стали прокляттям,

реальність як сон, залежність за щастя

перемішались нормальні поняття

день став як ніч а ніч наче день.

У прірву цих клятих шаленних ідей

наче отруту до дна випиваючи

ставлячи крапку та на все забиваючи

станеш примарою власних тіней.

На дверях замок як останій ковток,

подиху суміш страхів залишається

залежність від гри, в очах помічається

назвавши її життєвий урок.