Життєвої осені кроки

Ми уже не потрапим до неї ніколи,

Та хіба що думками.Чи в сні озоветься

Безтурботного часу луна або спогад.

Велетенськими були дуби та ялини

І черешні смачнющі в саду у сусіда.

Як же іноді хочеться хоч на хвилину

Заглянути туди і босоніж побігать.

Та ніколи цьому вже, на жаль не бувати,

Не вернути назад ті далекії роки,

Нині там веселяться малі онучата,

Ми - життєвої осені чуємо кроки.

2016 р.