Жовта кущова троянда

Прагнучий волі опиняється у полоні.

Затримуючи подих, сповільнюється світ,

Утримує мій погляд дзвінкий до біса сміх,

Турмалін зелений погляд зустрічається з моїм,

Трощить весь минулий спокій

Дотеп й веселий спів від картин і до текстів!

Я не знаю, як вчинити, як відчути це все знов?

Чи залишити надію, чи забути все, як сон?

Зникнув миттю ґрунт з під ніг, наростаюча тривога

І заповнює думки ця непізнана персона.

Чи прийму я в раз відмову, чи порину у тугу?

Харків мав таку музику й не каже нікому,

Причаровувала миттю, без повернення назад!

Варта кожної хвилини, незабутня і гучна,

Нестримна та невпинна алегорія життя.