Жовтень Вечір

Ми ввійшли в цю осінь, як в алею…

Осене, прийми нас і помилуй!

Гіркота земного привілею:

пережити світло, мов помилку,—

як над нами болісно смеркає! —

тонко рветься день, аж нам відкрилось;

полум’я минає і зникає,

щоб золою стати, ніби Крилос*.

Але спалах! наче засвітила

барва крові з розписів настінних,

барва меду, ягоди і тіла —

відблиски дерев на наших тінях.

Ми йдемо крізь темінь, як снігами,

світло ночі сходить, ніби проща,

Ця земля, що стигне під ногами,

з кожним кроком більша і дорожча.

* Крилос — нині село Галицького району на Івано-Франківщині, центр княжого Галича.