Журба

Свище осінь вже вітрами у трубу,

І додолу ронить ще журби сльозу.

Бо закінчується в кольори її кіно,

Чорно-білим вже стає воно.

Та в печалі музика й краса своя,

Поброджу й послухаю її ще я.

Бо щоб сонечку зрадіти з висоти,

Треба всім посмакувати й все пройти.

***