ЖУРБОЮ ОПОВИТІ

ЖУРБОЮ ОПОВИТІ

Журбою оповитий не один,

Ми ворогу не будемо прощати,

Поліг за Україну батько й син,

Чорніє з горя і дружина й мати.

Поліг за Україну батько й син,

І серце рветься в шмаття від розпуки,

Життя стає гірке, немов полин,

Від вічної болючої розлуки.

Життя стає гірке, немов полин,

Не можна вже його підсолодити,

Хоч навіть і мине років той плин,

В сльозах ми руки бу́демо зводи́ти.

Хоч навіть і мине років той плин,

Але відлуння горя не минеться,

Не змеле смуток і життєвий млин,

То ж жити з ним довічно доведе́ться.

Не змеле смуток і життєвий млин,

В життєвій чаші буде біль наза́вжди,

Лиш очі споглядатимуть з світлин,

Хоч він живим усім всміхатись мав би.

Лиш очі споглядатимуть з світлин,

І ні до ко́го вже не скаже сло́ва,

Так без упину йтиме часоплин,

Завершена наза́вжди вся промова.

19.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 999354