Журбу берізка ронить

Ронить журбу свою соком-сльозою.

Бо розтинають сокирою груди

І сік  - її кров цідять жадібні люди.

Ніхто її горем і не перейметься,

Як птахом пораненим серденько б"ється,

Плаче так гірко, тріпоче й тріпоче,

Тільки ніхто цього чути не хоче.

Всіх попрошу я сердечно й уклінно,

Не знищуйте задля наживи берізок,

Не завдавайте ви зла їм та болю,

Милуйтеся їхньою диво-красою.

2016 р.