Зі мною так не можна

Зі мною, Андрію, так не можна,

Я вже не та наївна дівчинка з «колись».

Ти думав: час пройде — і все повернеться?

Вибач, але я вже оновилась до версії «виросла і розібралась у житті».

У нас із тобою було минуле —

Десь між «я змінюсь» і «я такий, як є».

І знаєш, найцікавіше?

Ти справді не змінився. От зовсім. Стабільність — твоє все.

Колись я вірила, чекала, пояснювала,

Шукала в тобі того, ким ти міг би бути.

А тепер просто дивлюсь і думаю:

Добре, що це вже не моя історія… і не мої нерви, по суті.

Тож ні образ, ні драми, ні гучних «повернись»,

Я спокійно живу далі, без зайвих ілюзій.

Бо зі мною, Андрію, тепер можна тільки так:

Або рости… або залишитись у минулому. Без мене.