Зі ста доріг ....

Зі ста доріг – я виберу твою

і в двері я ввійду , що ти входила

без крил я зможу ,я з лечу

й зостанусь там , де ти лишилась. 

Я тінню , привидом твоїм

обабіч буду йти на взірці, 

й в хвилини відчаю й жалю

зігріватиму , міцніш при серці.

Невидимо ,обнявши з-за спини

прИтулю до грудей – поплачеш, 

я подумки молитимусь , щоб ти

востаннє взнала біль образи .

І сльози , витру – посміхнись

відчуй : що – ось я завжди поруч

іду шляхом торованим твоїм

і твоїх крил , твоя опора .