"зима м’якшає..."

зима м’якшає

і сонце дедалі більше

вганяє у страх пополотнілі сніги

й з грюкотом падають долів

заточки бурульок

мов складається зброя

приреченим військом

зима м’якшає

денні вітри тепер стримані

ніби прилюдні розмови

але нічні ще туляться носами

до міжвіконних щілин

ніби мерзлі мандрівники

у пошуках притулку

в ніч

у яку вивільняються наші страхи

і спиться чуткіше

за сон перелітного птаха

що дрімає в польоті

в ніч

у яку пливе підсвічуючись місяць

що немов глибоководна риба

народжується і вмирає у темряві

в ніч

яка болить але приносить полегшення

ніби вирішальна куля

що влучила лиш у плече

зима м’якшає і сонце

саморозпалюється дедалі сильніше

мов шаман під час ритуальних танців

і вже скулена у снігу вода прочуває

своє передчасне звільнення

19.01.21