Зима пішла й тебе забрала

Зима пішла й тебе забрала,

Немов із казки, в Герди Кая.

Злий жарт єхидно розіграла.

Як далі жити… я не знаю.

Весна купається в блакиті,

Я ж у дощах ховаю сльози,

І зиму згадую щомиті,

Де зовсім лагідні морози.

Щоб твоє серце відігріти,

Дала нам доля обмаль часу.

Чом душу змушуєш горіти

В полоні марева щоразу?

Вже літо визріло в природі,

Мені незатишно у ньому,

Я не втішаюся свободі,

Вона вселяє страх і втому.

Думками лину в пізню осінь,

Туди стримлюся без вагання,

В туманах золотих наосліп

Шукаю втрачене кохання.

03.07.2009