Зимова зустріч

Я усміхалася. А ти губився,

Вичерпними за мить стали слова.

Напередодні сон мені наснився :

Ми стоїмо, а навкруги зима,

А на вуста рожеві впало небо

Й розтануло в невидимім теплі…

А ти стоїш, –  і рідний, і далекий,

Такий єдиний на усій Землі.

Щось спалахнуло і не відпускає…

В очах тривога і незносний жар.

Ніхто в хвилину вічну цю не знає,

Як мерзнуть руки і горить душа!

А ти стоїш, розгублений і ніжний..

Холодне Сонце в плеєрі й на небі.

Забувши все, під благовінням сніжним,

Ти чуєш наші терції, далебі.

Я усміхнулась. Помилок не знали,

Нема їх. Ми застигли нерухомо,

Але мовчи :солодших слів немає,

Ніж тихих, непромовлених тобою.