ЗИМОВИЙ СОН

Дрімає білий ліс під сніжним оксамитом,

Йому постійно сниться один і той же сон,

Що в зе́лені він то́не і нею оповитий,

Й весна дзвінкоголоса взяла́ його в полон.

Дрімає білий ліс, а хочеться буяти,

Він ковдрою накрився до ранньої весни,

І пісню колискову взяла́сь вона співати

Й веде його в чарі́вні, та лиш весняні сни.

Дрімає білий ліс, лютують в нім морози,

Та й сниться сон веселий, що жебонить струмок,

Що біля річки знову співають верболози,

Й купаються у річці плеяди всіх зіро́к.

Дрімає білий ліс, зимову казку бачить,

Сніжинки білоокі кружляють у танку́,

Ще й вітерець морозу невпинно так тлумачить,

Що кригою скувати зали́шилось ріку.

Дрімає білий ліс і про тепло́ він мріє,

Про спів дзвінкоголосий усіх-усіх птахі́в,

Про те, як він буяє, у шатах зеленіє,

Як зніме він із себе ту ковдру із снігів.

Дрімає білий ліс, та думка не лишає,

Що сон його недовгий, минеться він, як всі,

А поки що це красень під ковдрою дрімає

Й скупається вже скоро у дощику й росі́.

20.01.2022 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022

Свідоцтво про публікацію №122012005517