Зірка

З неба темного зірка падає,

Перерізала неба гладь,

Листопадами, зорепадами,

Ген за обрій літа летять.

Я ту зіроньку, я ту іскорку

В пожовтілій траві знайду.

До берізки золотолистої

Зачарована підійду.

– Ти, берізонько, ти, лебідонько,

Ти літа мої зупини,

Горе тяжкеє, лиху бідоньку

Із життя мого прожени.

Білокора моя перлиночко,

Ти розрадь мене, щось скажи,

І синочка, мою кровиночку,

Дочекатись допоможи.

А двох донечок – ясних горличок,

Сміхом-радістю обдаруй,

Дай їм щастя, хорошу долечку,

Сонця променем поцілуй.

І онуку, хлопчині милому,

Розум, силу, терпіння дай,

Пригорни його, обійми його,

По життю йти допомагай.

Глянь, берізонько – зірка котиться,

Синім полиском виграва,

Дай нам доле, всього, що хочеться,

Є ж на світі іще дива!