Зірки (21)

Через терен до зірок,

ніби цвях забитий в скроні.

Я залежний від думок,

ніби дикий звір в неволі.

Лиш наважусь зробить крок,

знову падать до безодні.

Скільки б не було гілок,

небо видно мов назовні.

Через терен до зірок,

ніби серце ріже куля.

скільки б не було дірок,

усе пройде ніби гуля.

Душу зіткану з ниток,

залатає віскі й кола.

Усі рани до зірок,

лози-тернії довкола.