Злітай

Злітай, Україно, борись, моя мила,

Бо вижити шансів в боязких нема:

Глибини поглинуть терени родимі;

Тримайся на крилах—щосили, щодня.

Напружуй всі м’язи, чіпляйся й за терен,

Тримайся за небо, за гострі зірки,

Не думай за рани, що гоїти треба,

Аби ж не у серці від кулі дірки.

Вгризаймось у скелі, чіпляймось за терен,

Це ще серединна кривава пора.

Відплатимо сповна й за втрачене зерня,

Що з долею вгору не здійме зоря.

Вже ворог у гніві жене підлі хвилі,

Впадеш—і весь світ за собою стягнеш.

Дивися у небо, чіпляйся за скелі,

Зійдеш на вершину—звитяги сягнеш!

Енергія звільнень піде в відбудову:

Нам праця у поміч—від втрат і від горя,

І міць України зросте по-новому—

Та в єдності ж ми перевернемо гори!

Бійців-ветеранів нам гоїти рани,

А з неба нам світять полеглі зірки—

З душею, чим мали, народ захищали!—

Ми вклонимось всім до самої землі.

Злітай, Україно, борись, моя неню,

Аж лють закипає—то ж досить пітьми!

Вгризайся у скелі, чіпляйся за небо—

І вольності долю здобудь в боротьбі!

23.10.2022

Повторний потужний теракт

по всій енергетиці України