Злива

Зірвався шалений вітер

І страшенна, страшенна злива.

Я брела по струмках. Щаслива.

Бігла й сміялася:

– Літо.

Ллється дощ із побитого горщика.

Аж із неба по самі коліна.

Я брела по струмках. Щаслива.

Невловима. Сміюсь:

- Невловима.

Мокли зорі, топились в калюжах.

І ніде ні одна не світила.

Я брела по струмках. Щаслива.

І до тебе, єдиний:

- Спішила.