Злива

Забери мене звідси, давай.

Мені тісно в обіймах світу.

Я своїм нетерпінням зігріта,

Йду під зливою, що ж...Нехай!

То шкодують цю землю і плачуть

Наші предки скорботних небес.

Їх сльозами підмочений пес-

Я скручуся на ліжку в калачик.

Ця зворушлива нотка "ти",

Коли сам і говориш з собою...

Тут ніколи не будеш чужою,

Сюди завжди можливо прийти.