Злочин

                           Злочин

Якби мені колись приснилось у страшному сні,

Що руські браття в нашій хаті будуть нас вбивати!

То я б прокинувся і вголос вигукнув би - ні,

Такого не було, немає зараз і ніколи не бувати!

Якби мені хтось дурнуватий розповів,

Що росіяни українців будуть катувати!

То я б озлобився – адже сам Бог нам заповів,

Любити один одного, від горя рятувати!

Але той сон мерзотний, що міг мені приснитись,

Сьогодні в Україні, як страшна казка діє!

Та, як чума від люду не може відчепитись,

А брат мій з кожним днем - хижіє та мерзіє!

Вбиває українців, розтяжками та градами,

Нікого не шкодує – ні вояків, ні діток!

Вночі і вдень хизується жорстокими парадами,

Все плодить та знедолює українських сиріток!

Ці браття, що давно живуть на Україні,

Що українцями в душі вже стали!

Про вбивць жорстоких кажуть – свині,

Що совість браття вже давно в лайні сховали!

Ці наші кажуть, що ті – виродки прокляті,

І прикладом для них один миршавий!

А в нього совість та добро давно вже розіп'яті,

Давно не від лукавого – він сам лукавий!

А, що ж народ російський – той наш, шановний,

Якого так любили та звали братом ми завжди?

Куди ж подівся його розум дорогокоштовний,

Чому цей розум довів його до вбивства й ворожби?

Чому мовчить народ цей, як в рот води набрав,

Чому бандитську дав підлим виродкам свободу?

За що у брата рідного він щастя відібрав,

За що біду приніс він братньому народу?

Я вірю – час настане і стихне боротьба,

Адже є щось страшніше, ніж клята смерть!

Мій брат запам'ятай, страшніше смерті - це ганьба,

Від неї все Добро вмирає і Совість гине вщерть!