Зміна декорацій

У приміщенні церкви відкрито вокзал:

почекальні, лампади, ікони, кабіни.

Перелюднені хори гудуть, мов казан,

a в касирок вуста, як фальшиві рубіни.

Туалети і фрески. Колишня зоря

закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.

Відчиняєш, як двері, врата вівтаря —

і виходиш, і ходиш по першій платформі.

А на ній — протяги, паротяги. Свічок

пересохлі світла, як пісні на бенкеті.

Облягаєм вагон. І свистить у сюрчок

пролетарський пророк у червонім кашкеті.

У приміщенні школи відкрито готель:

там завжди хтось із кимсь укладається спати.

Сталактити волого пульсують зі стель,

старшокласниці прагнуть солодкої вати

і, сплітаючи русла заламаних рук,

опановують суть природничих наук.

У приміщенні замку відкрито шпиталь:

там гуляє лицарство в потертих піжамах,

мов побите вогнем чи познімане з паль,

і діагноз готують на них, ніби замах.

Адже в кожній з нічних півосвітлених веж

їх лікують від стиду. І цвяхами теж.

У приміщенні цирку відкрито завод:

там летить над верстатами гордий народ

у блискучому гримі — від вуха до вуха.

У приміщенні неба відкрита тюрма.

У приміщенні тіла відкрита пітьма.

У приміщенні духа відкрита розруха.